Я в долонях світ тримала
Тих, хто боротьбу зі мною кликала, шукала
Серед днів минулих вірила та пробачала
Всю себе їм до останку віддавала
Але сталося,
як є
Жалі,
любі мої, жалі Не повернути нічого, жалі
Жалі,
не тримаю в серці
Жалі,
їм не бути в моєму житті
Відпускати було важко,
але нести на собі образи завжди важче
Набагато краще прислухатися до серця
Чи відкриті досі людям тим у ньому твердці Хто пішов,
нехай іде
Жалі,
любі мої, жалі
Не повернути нічого, жалі
Сама з собою розмовляла тисячі разів Питала Бога,
як стояти на одній нозі
Чи то мій зір схибив,
чи суменній осів Їм маю поле із жалівних навесні посів
Жнива,
жнива,
жила,
жива,
вода тече А значить буду жити з ним іще
Плача,
печаль,
в думках печаль,
печаль і жаль Але в усьому є межа і я буду
дивитись вперед Буду просити пробачення,
адже жалі не дають забувати Напоки
придають значення Різним подіям в житті,
різним особам Димає совість,
інколи маєш добро на меті Але в думках тільки жаль,
тільки сором І я вийматиму з себе цеглини,
закладені кимось в ранніх літах Кажуть,
людину зліпили і злили,
тож можна змінитися те,
що не так Варто поглянути у відображення,
дожі йде потік із емоцій Це кожного може збитати на кожному крошу
Де можна відп reminiscie settlements identification piece
Каріни,
біжи маємо серцем
Каріни,
кілька буде мене мріттєв