Я в долонях світ тримала
Тих, хто боротьбу зі мною кликала, шукала
Серед днів минулих вірила та пробачала
Всю себе їм до останку віддавала
Але сталося як є
Жалі,
любі мої, жалі
Не повернути нічого, жалі
Не тримаю в серці, жалі
Жалі,
їм не бути в моєму житті
Відпускати було важко
Але нести на собі образи завжди важче
Набагато краще прислухатися до серця
Чи відкриті досі людям тим у ньому твердці
Хто пішов, нехай піде
Жалі,
любі мої, жалі
Не повернути нічого,
жалі Не тримаю в серці,
жалі
Буду просити пробачення,
адже жалі не дають забувати
Навпаки придають значення,
різним подіям в житті,
різним особам
Де моя совість, інколи мають добро на мить твій
Але в думках тільки жаль,
тільки справа,
і я вийматиму з себе це глине
Закладені кимось,
що ранніх не так,
кажуть,
людину зліпили із глини
Тож можна змінитися,
те що не так,
варто поглянути у відображень
Дожити потіки замотяться,
кожного може збігати на кожному кроче
Жалі,
любі мої, жалі
Не
повернути нічого, жалі Не тримаю в серці, жалі
Ким би бути моя, якщо жалі
Маю дарі, як ти, жалі
Жалі,
не повернути нічого, жалі
Не тримаю в серці, жалі
Ким би бути моя, якщо жалі