Заснули мальви біля хати,
Їх місяць вийшов коли хати,
І тільки мати не засне,
Мамти не засне,
Жде вона мене.
І тільки мати не засне,
Мати не засне,
Жде вона мене.
О, мама рідна, ти мене не жди,
Мені в наш дім ніколи не прийти,
З моєго серця мальва проросла І кров'ю зацивіла.
Не плач, бо мама ще завжди одна,
Багато мальв насіяла війна,
Вони ще почуть про тебе во сни.
За сини!
За сини!
За сини!
За сини!
Мати рідна,
її любити,
А у
моєї тільки квіти.
Самотні квіти під віконом,
Квіти під віконом заснули вже давно.
Самотні квіти під віконом,
Квіти під віконом заснули вже давно.
Як зійде сонце,
вийти на поріг,
І люди вклоняться тобі до них,
Придіться поле мальви пуйних лук,
Тортуться твоїх рук.
Життя як пісня, що не відсвинить,
Я в мальві знов для тебе буду жить,
Якщо ж я ласку не встиг всю принести.
Прости!
Прости!
Прости!
Прости!