Ой, зробив хлопчина,
дай дві красні скрипки,
поділив на двоє сніг своїх красун.
Що перша скрипка війна ледіка,
а друга скрипка вечірній сунь.
Закохались в нього дві сестри весною,
одна як танічка, друга мост дойде.
Перша просила врати сумної,
друга тоділа веселих пісень.
Одна сміялась,
плакала друга,
ей поєднали радість і дуга.
Ей поєднались в очках дівчини,
як удво скрипок очі відбили.
А
як розійшлися ті пісні мною,
він за мов піскрип і все здам гумітав.
Ож одна дівчина стала мербою,
де він між ними явором став.
Залишив на світі бічарі не спити,
залишив на світі сніг своїх красун.
Що перша скрипка війна ледіка,
а друга скрипка вечірній сунь.
Одна сміялась,
плакала друга,
ей поєднали радість і дуга.
Ей поєднались в
очах дівчини,
як удво скрипок очі відбили.
Там де став я, Вір,
понад плейами знову я чую віддні пісень.
Одна верба співає ночами,
друга верба співає у день.
Поєднались в очах дівчини,
як удво
скрипок
очі відбили.
Ей поєднались в очах дівчини,
як
удво скрипок
очі відбили.