Як побачив село,
Порадила душа,
на подвір'я прийшов,
Покутилась сльоза.
Пустка хата стоїть,
і нікого ніде,
Тільки яблуніць світ зустрічає мене.
Пустка хата стоїть,
і нікого ніде,
Тільки яблуніць світ зустрічає мене.
Яблуня, яблуня, білим цвітом цвітеть,
Наче мама і тато зустрічають мене.
Яблуня, яблуня, білим цвітом цвітеть,
Наче мама і тато зустрічають мене.
Я у поле пішов,
плакав там як дитя,
Мене вітер, знайшов,
розказав про життя.
Я б від вітру прозвів, до кінця зрозумів,
Що життя і добро — це є суть від батьків.
Я б від вітру прозвів,
до кінця зрозумів,
Що життя і добро — то є суть від батьків.
Яблуня, яблуня,
білим цвітом цвітеть,
Наче мама і тато зустрічають мене.
Яблуня, яблуня, білим цвітом цвітеть,
Наче мама і тато зустрічають мене.
На могилі прийшов,
обійняв два хрести,
Навіть слів не знайшов,
сказав «Мамо, прости!»
«Іди, тату, пробач,
рідна мамо, прости
!» За ту біль, що вам ніс, відмолюю я гріхи.
Рідний тату, пробач, іди, мамо, прости!
За ту біль, що вам ніс, відмолюю я гріхи.
Яблуня, яблуня, білим цвітом цвітеть,
Наче мама і тато зустрічають мене.
Яблуня,
яблуня, білим цвітом цвітеть,
Наче мама і тато зустрічають мене.
Тільки яблуні цвіт,
тільки яблуні цвіт зустрічають мене.