Ти дій, півай.
Звідки взялось небо,
звідки взялись зорі,
звідки взялись ріки і моря.
І куди прямують білі чорні хмари,
звідки взялись дощик і гроза.
Ти скажи, скажи, звідки взялись я і ти.
Звідки взялись риби,
пташки і звірята,
звідки взялись квіти і трава.
Звідки взялись гори,
гори і долини,
звідки взялись села і міста.
Ти скажи, скажи, звідки взялись я і ти.
Звідки це взялося,
звідки з'явилося,
ти скажи,
де воно взялося і куди поділося.
Поясни,
де пропало,
де збубилося,
те,
що було,
воно зникло,
кудись десь попливло.
Як прийшло,
так і пішло весь,
скажіть,
поясніть,
як розшукати його,
як пройти,
де ж воно.
По краплинці збирав,
по крихті складав,
все,
що мав,
все,
що мав,
геть усе всім роздав.
Але це не біда,
в землю впало зерно і зерно проросло,
а у цьому зерні міцний потиск,
рук веселих друзяк,
ніжний усміх,
гарненьких дівчат,
натхнення,
кохання,
літо-зима,
пісеньці,
лисат.
І те,
чого тут нема,
і закрутилось,
і загалом все тепер перемінилось,
і вже не буде,
як раніше було.
Закипіло життя,
зрушилось все і завертілось,
і тепер необмінно буде все,
так як ботілося.
Звідки взялися вірші,
звідки взялися пісні,
хто придумав скрипку і смичок?
Де взялась ненависть, хто нам дав кохання?
Ти без нього дурень, з ним ти дурень, Бог!
Ти скажи, скажи,
звідки взялись я і ти?