Ти дій,
півай.
Звідки взялось небо,
звідки взялись зорі,
звідки взялись ріки і моря.
І куди прямують білі чорні хмари,
звідки взялись дощик і гроза.
Ти скажи,
скажи,
звідки взялись я і ти.
Звідки взялись риби,
пташки і звірята,
звідки взялись квіти і трава.
Звідки взялись гори,
гори і долини,
звідки взялись села і міста.
Ти скажи, скажи,
звідки взялись я і ти.
Звідки це взялося, звідки з'явилося, ти скажи, де воно взялося і куди поділося.
Поясни, де пропало, де збубилося,
те, що було, воно зникло, кудись десь попливло.
Як прийшло, так і пішло весь,
скажіть, поясніть, як розшукати його, як пройти, де ж воно.
По краплинці збирав, по крихті складав, все, що мав, все, що мав, геть усе всім роздав.
Але це не біда,
в землю впало зерно і зерно проросло,
а у цьому зерні міцний потиск,
рук веселих друзяк, ніжний усміх, гарненьких дівчат, нахнення, кохання, літо, зима, пісеньці, лисат.
І те, чого тут нема, і закрутилось, і загалом все тепер перемінилось,
і вже не буде, як раніше було.
Закипіло життя, зрушилось все і завертілось,
і тепер необмінно буде все, так як хотілося.
Звідки взялись вірші,
звідки взялись пісні,
хто придумав скрипку і смичок?
Де взялась ненависть, хто нам дав кохання?
Ти без нього дурень,
з ним ти дурень Бог.
Ти скажи,
скажи,
звідки взялись я і ти?