Знов війти верби в тишині,
Нагадують завжди мені.
Тепер ще,
мов рання, роста,
Кохання моє,
мов весна,
Чому,
не діждавши світанку,
Зів'яли рожеві троянди?
Чому в думках не стиха,
Очі твої і уста?
Троянди,
квіти весни,
Наснилися знову мені.
І перша
ранима сльоза,
На квітах росинка жива.
Забутніми днями журпи,
Зів'яли троянди цвіли,
Просвітло минулих років,
Мелодію їх пелюстки.
Я піду,
де ранні світанки,
Де росині
квітнуть троянди,
І буйними травами снов, Блукає забута любов.
На
квітах росинка жива.
І
перша
ранима сльоза,
На квітах росинка жива.
