З пісні хто знав писав,
Що кохання не буде синіх карих очей.
Не з'єднаєш в житті хто з неправду сказав,
Це звука велих люди,
бо загадка ночей.
Ти для мене одна,
мила дівчина нічка,
Кара окає ті,
о золоті зерни,
Місця з нас шарував.
За туманами річка поєднала нас ніч і ранково облаки.
З тебе очі небес,
та ніяк не ранкових, не вечірня яси,
А ночей глибина
вовни повні тепла,
повні снів кольорових.
І кохання мого
ти для мене одна,
ти для мене одна.
Мила дівчина нічка,
кара окає ті,
о золоті зерни,
Місця з нас шарував.
За туманами
річка
поєднала нас
ніч і ранково облаки.
Ти для мене одна,
мила дівчина нічка,
кара
окає ті,
о золоті зерни,
Місця з нас шарував.
За туманами
річка поєднала нас ніч
і ранково облаки.
Місця з нас шарував.
За туманами
річка поєднала нас ніч і ранково облаки.