Десь там за високою горою,
Ой, за горою криміною,
Широчі її доріки долина,
Там живе кохана я дівчина.
І жовткову одяга щоранку
Світом в поля вкриту вишиванку,
І жена череду на стернину,
Заквічану наче скатертину.
Ой, шо мутай на світанку,
Одягнула вишиванку,
І побігла в чисте поле,
Синьока моя доле,
Де світуть волошки сині,
Наче очі тобої милі,
Скажи мені праводоньку,
Ще нині.
Ой, шо мутай на світанку,
Одягнула вишиванку,
І побігла в чисте поле, Синьока моя доле,
Де світуть волошки сині, Наче очі тобої милі,
Скажи мені праводоньку, Ще нині.
Ой,
сідлаю коня вороного,
Та й почую стуки серця мого,
Коли гляну на свою дівчину,
Наче в полі молобу калину,
Коли шитом повниця запілля,
Восени гуляємо весілля,
І принесе доньку багату,
Вишита сорочка в нашу хату.
Ой, шо мутай на світанку,
Одягнула вишиванку,
І побігла в чисте поле,
Синьока моя доле,
Де світуть волошки сині,
Наче очі тобої милі,
Скажи мені праводоньку,
Ще нині.
Ой, шо мутай на світанку,
Одягнула вишиванку,
І побігла в чисте поле,
Синьока моя доле,
Де світуть волошки сині,
Наче очі тобої милі,
Скажи мені праводоньку,
Ще нині.
Ой,
шо мутай на світанку,
Одягнула вишиванку,
І побігла в чисте поле,
Синьока моя доле,
Де світуть волошки сині,
Наче очі тобої милі,
Скажи мені праводоньку,
Ще нині.
Ой, шо мутай на світанку,
Одягнула вишиванку,
І побігла в чисте поле,
Синьока моя доле,
Де світуть волошки сині,
Наче очі тобої милі,
Скажи мені праводоньку,
Ще нині.
Скажи мені праводоньку, Ще нині.
Скажи мені праводоньку, Ще нині.