По стінах нас нужда роз'єднала,
Нам пристани щедрали турі.
Нелегалами ми поставали,
Обі чубляться платні дружі.
Без нас діти дорослими стали,
На весіле малим табу.
Нас відбожи і гнули з ябеляни.
А про нас наче Господь забуду.
Епіграти нелегали,
є усі дімас немало,
Вже ночами в гіне спали під шатро рикний нес.
Епіграти нелегали,
серце жаль у нас істалось.
Чужий цей квіт, як стімали,
Що Христос для вас засе.
Нам, батьки, по останню дорогу
Чужина не дала провести.
Тож так нема змерідних пороїн,
Що в душею ще раз розсвісти.
Бо щоночі нам сняться стежини,
По яких ми стивали розсоту.
Обіяємо гносить і щужини,
На
одневічну вкраїсу красу.
Епіграти нелегали,
є усі дімас немало,
Вже ночами в гіне спали під шатро рикний нес.
Епіграти нелегали, серце жаль у нас істалось.
Чужий цей квіт, як стімали,
Що Христос для вас засе.
Епіграти нелегали, є усі дімас немало,
Вже ночами в гіне спали під шатро
рикний нес.
Епіграти нелегали,
серце жаль у нас істалось.
Чужий цей квіт, як стімали,
Що Христос для вас засе.
Епіграти нелегали, серце жаль у нас істалось.
Чужий цей квіт, як стімали,
Що Христос для вас засе.