На березі милі,
не шепчуться хвилі,
де верби зібрали згляди.
Коли молодими з тобою були ми,
то часто ходили туди.
Та роки злетіли,
і верби скілили вже до самої води.
Їх вітер колиши,
а ми як раніше з тобою приходим сюди.
Там сині волошки,
ромашки,
ворожки і маки червоні цвіли.
Мережі віквітів,
сховавшись від вітру,
якими щасливі були.
Та роки злетіли,
і верби скілили вже до самої води.
Їх вітер колише,
а ми як раніше з тобою приходим сюди.
Чарівнім розмаїм,
об хвилі пірнаєм,
цей диво казковий едем.
В нім сили плекаєм,
і до воблукаєм,
мов юніць втікачку знайде.
Та роки злетіли,
і верби скілили вже до самої води.
Їх вітер колише,
а ми як раніше з тобою приходим сюди.
Та роки злетіли,
і верби скілили вже до самої води.
Їх вітер колише,
а ми як раніше з тобою приходим сюди.
Та роки злетіли,
і верби скілили вже до самої води.
Їх вітер колише,
а ми як раніше з тобою приходим сюди.
З тобою приходим сюди.
З тобою приходим сюди.