Здалечінь мої роки,
проплива дні старші роки,
пропливає невертає час ні не мить.
Не біжи тобі гукаю,
найще трохи заспіваю про красу твою без краю,
що удаль біжить.
Береги вербових гілля,
і між них через поділля,
все біжить,
біжить до моря та стрімка вода.
Ну почекай на яприлину,
та й зайду у воду зимну,
пісню зашерпну з води цілю,
що от ністра.
Даль між берегами крізь літа,
все біжить, біжить ністра вода.
Не спинить ріки,
як мої роки,
що через поділля,
ви не піснею завжди.
Даль між берегами крізь літа,
все біжить, біжить ністра вода.
Не спинить ріки,
як мої роки,
що через поділля, ви не піснею завжди.
Запитаю у черзілля,
де є краще за поділля,
за мережева казкові берегом ріки.
Наче зоряні світанки,
вишиття у подолянки,
зачарують бісер у сорочку навіки.
Я одіну вишиванку,
і знайду свою дністрянку,
що мою пісню заблукає.
А над берегом далеко в небі ген кружеля лелека,
наче крильми край мій обіймає.
Даль між берегами крізь літа,
все біжить, біжить ністра вода.
Не спинить ріки,
як мої роки,
що через поділля, ви не піснею завжди.
Даль між берегами крізь літа,
все біжить, біжить ністра вода.
Не спинить ріки,
як мої роки,
що через поділля,
ви не піснею завжди.
Даль між берегами крізь літа,
все біжить, біжить ністра вода.
Не спинить ріки,
як мої роки,
що через поділля,
ви не піснею завжди.