Вже опали листя,
з вітром розмовляє,
день тихенько до гора.
В сутінках стежина,
далеко десь зникає,
осінь золота пора.
Наче лист пожовли,
вітром закружляли,
світі заблукала ти.
І я вже не шукаю,
лиш в пам'яті гортаю,
для мене дорогі сліди.
Восени,
заблукає зліт кохання, восени.
Восени,
до гора є зірка рання, восени.
Восени,
вся кружляє жовтим листом, восени.
Восени,
стелить гайре з ним намистом, восени.
Під ногами листя тихе,
наче шепіт схоже на слова твої.
Золоту стежину,
де разом ходили,
тихо пригадай собі.
Як слова гарячі,
серце зігрівали в дощові осінні дні.
Ми чому зраділи,
і не наче снилось, що на світі ми одні.
Восени,
заблукає зліт кохання, восени.
Восени,
до гора є зірка рання, восени.
Восени,
вся кружляє жовтим листом, восени.
Восени,
стелить гайре з ним намистом, восени.
Восени,
заблукає зліт кохання, восени.
Восени,
до гора є зірка рання, восени.
Восени,
вся кружляє жовтим листом, восени.
Восени,
стелить гайре з ним намистом, восени.
Восени,
заблукає зліт кохання, восени.
Восени,
до гора є зірка рання, восени.
Восени,
вся кружляє жовтим листом, восени.
Восени,
стелить гайре з ним намистом, восени.