По тернистих дорогах я довго ходив
І не раз мене серце боліло
Як бальзам для душі я цей сад посадив
Він весною зацвів біло-біло
Моє сонце з роками раніше встає
Я забув як задобрити долю
І здавалося серце затеркало моє
Від розлук і від втрат і від болю
У сад снов піду і печена чимить промине
Літа пошихають і зникнуть турботи численні
А яблуні білі у вальсах рождають мене
І ніжно всміхнуться до мене немов нарешенні
Ніжні яблуні так дивовижно цвітнуть
Білоплинна пожежа палає Тут провічне і праведне бджоли годуть І
душа моя відпочиває Проростає у землю коріння моє Появляється мрій
і крилаті Квітне сад і наснаги мені додає Хочу жити і хочу кохати
У сад снов піду і печена чимить промине
Літа пошихають і зникнуть турботи численні
А яблуні білі у вальсах рождають мене
І ніжно всміхнуться до мене немов нарешенні
У сад снов піду і печена чимить промине
Літа пошихають і зникнуть турботи численні
А яблуні білі у вальсах рождають мене І
ніжно всміхнуться до мене немов нарешенні
У сад снов піду і печена чимить промине
Літа пошихають і зникнуть турботи численні
А
яблуні білі у вальсах рождають мене
І ніжно всміхнуться до мене немов нарешенні
А
яблуні білі у вальсах рождають мене
І ніжно всміхнуться до мене немов нарешенні