Там, де бистрій потік милі літні каміння,
де луна його пісня, що вічно жива.
Там смереки у гори розтають корінням
і вмиває їх броду ранкова роса.
Там туманом покрилася стара полонина
і в задумі шепочи доспіла трава.
А в долині живріє грязна горобина,
наші юна гуцулка когось вигляда.
Розкажіть мені,
стрінки смереки,
чому хмелює моє серце сині гори?
Розкажіть чому у снах моїх гірських потоків знов ночами чути шум?
Розкажіть чому влука кохання десь забутими стежками чорно гори?
Що в моїм серці залишили лише спогад і мого кохання сум?
Кличуть знову трімбіти у синій Карпати,
Кличуть знову мене на вершину гори,
Щоби юніць зустріти кохання згадати
Між високих смерек і стрімкої води.
Десь трімбіта у горах так сумно лунає,
А супілка мов жайвір співа виграє.
Це було так давно, але серце кохає,
І крід роки шукає кохання своє.
Розкажіть мені,
стрімкі смереки,
Чим хвилює моє серце сині гори?
Розкажіть чому у снах моїх гірських потоків Знов ночами чути шум?
Розкажіть чому влука кохання не забутими стежками Чорногори?
Що в моїм серці залишили лише спогад і мого кохання сум?
Розкажіть мені,
стрімкі смереки,
Чим хвилює моє серце сині гори?
Розкажіть чому у снах моїх гірських потоків Знов ночами чути шум?
Розкажіть чому влука кохання не забутими стежками Чорногори?
Що в моїм серці залишили лише спогад і мого кохання сум?
Що в моїм серці залишили лише спогад і мого кохання сум?