Не ховаю тишу погляд,
зупиниті зльози не шукаю.
Утищий рай,
мрія завжди буде поруч.
Шлях те серця свого відчиняє.
Ти відчиняєш,
і буде завжди хтось, хто не такий, як ти.
По кольору плеча і звін, але ж ми дивимося.
Я тім очі поми змінити свій,
хочемо з силою тихі.
Єднаємо усім вільйони голосів,
без жалью,
без хордонів ти не тримай.
Слова в полоні ти розкажи усім,
що наша земля – це наш спілядім.
Розкажи.
Знаєш,
буде якнайкращ,
якщо ми гімнастя в унісон співають.
Це всяких змін чекають.
Ми на різних мовах, вірах та думках,
прагнемо до миру,
вільнє на нє нас.
Та дімочі поми змінити свій,
хочемо з силою тихі.
Єднаємо усім вільйони голосів, без жалью,
без хордонів ти не тримай.
Слова в полоні ти розкажи усім,
що наша земля – це наш спілядім.
Розкажи.
Світ якому люди різний, не мовчи, бо буде пізно.
Сльози навгамують біг.
Сльози біг.
Ти вимов,
прагнімо,
чим поми змінити свій,
хочемо з силою тихі.
Єднаємо усім вільйони голосів,
без жалью,
без хордонів ти не тримай.
Слова в полоні ти розкажи усім,
що наша земля – це наш спілядім.
Розкажи усім, що наша земля – це наш спілядім.