От якби нам хвила Бог подарував,
Я б ні секунди тоді не втрачав,
Полетів без тахани у теплі краї,
Де мрії мої.
От якби у море пірнув ти мови фін,
На саму глибину,
там де немає стін,
До підводного царства,
де трон нетуна,
Торкнутись до дна.
Такі собі мрії,
у кого не буває,
Хтось мріє літати,
а хтось малювати.
Прикласти зусилля,
якщо є бажання,
Неможливо,
вам немає,
ти просто почни.
І нота до ноти,
і слово до слова,
І дивишся,
вже мрія здійснитись готова.
Та в нас на сьогодні є мрія одна,
Ми мріємо разом,
хай здійсниться вона.
Просто упадай,
певне ноти май,
Не пійся,
пам'ятай,
ми в одно учомні.
Нічого не питай,
все зможемо,
ми знай,
Життя не пропадчить,
людям вчинки дурні.
Просто упадай,
певне ноти май, Пам'ятай, на планеті ми не одні.
Нічого не питай,
все зможемо,
ми знай,
Земля – це наш дім,
бережі мої її.
Самому не порадись,
роботи багато,
Можливо,
і все так потрібно почати.
Не треба у комусь недолі шукати,
Спочатку кордони з голови прибери,
Полієш вазони,
помиєш підлогу,
Одразу до успіху прочистиш дорогу,
Ти матимеш знову своє серце відкрити,
І навколо себе людей полюбити.
Спробуй справ на завтра не відкладати,
Запевняй,
почнеш тоді усюди встигати,
Вести проти тех,
чиї систему ламати.
Коли будуть дії,
тут результати,
Якщо будеш піти,
ти зможеш догнати,
А матиме доброволця,
ти зможеш кохати.
В утопі є сила,
в утопі є воля,
Лише у твоїх руках твоя власна доля.
Просто вподай,
певнено тримай,
Не пійся,
пам'ятай,
ми в одному чомні.
Нічого не питай,
все зможемо,
визнай,
Життя не пропадчить,
людям вчинки дурні.
Просто вподай,
певнено тримай, Пам'ятай, на планеті ми не одні.
Нічого не питай,
все зможемо,
визнай,
Земля – це наш дім,
бережі мої.
Просто вподай.
Нічого не питай,
Земля – це наш дім, бережі мої.