Змійкою стежка веде до Дністра
Тихим селом над водою
Сонце ранкове ледь нагріва
Під вербові з росою
Зранку дівча повні відр води
Не свої пісню стивала
Я запитав, чи прийдеш до ріки
Ти лише мені засміялась
Світи сказала, прийду
Прийде вечір, чекай під вербою
Тою черясну косу
Хилить войда над водою Те відшукати дівчину тепер Може,
підкаже широкий Дністер Берег у вербах
плахучих шумить Що аж серденько щемить!
Вечір минає,
вже ніч над Дністром Зорі на тні золотіють Пісня
кохання луна над селом Всюди закохані мріють Ой,
нашукався чи є й верби Що понад берегом ганеться І через те,
що її не знайти Мабуть,
плакучим зветься!
Світи сказала,
прийду Прийде вечір,
чекай під вербою Тою черясну косу Хилить войда
над водою Те відшукати дівчину тепер Може,
підкаже широкий Дністер Берег у вербах
плахучих шумить Що аж серденько щемить!
Світи сказала,
прийду Прийде вечір,
чекай під вербою Тою черясну косу Хилить войда над водою
Те відшукати дівчину тепер Може,
підкаже широкий Дністер Берег у вербах
плахучих шумить Що аж серденько щемить!
Світи сказала,
прийду Прийде вечір,
чекай під вербою Тою черясну косу Хилить войда над водою
Те відшукати дівчину тепер
Може, підкаже широкий Дністер
Берег у вербах плахучих шумить
Що аж серденько щемить!