Нащо тебе я побачив посеред інших людей?
Нащо запала у серце поглядом синіх очей?
Лайдне слово привітне,
наче вперше почув,
що це весна чи кохання,
лиш незадовго збагнув.
Запитай
умо серце і твоїх ночей,
як цвіти плакітна квітка небесних очей.
Подаруй свою смішку ширу ще хоч раз,
бо весна
цвіте так грязно тільки лиш для нас.
Поглядом знову шукаю очі волошки твої,
інколи їх зустрічаю,
але, на жаль, у весні
ім'я твоє я ще почув і неодмінно знайду
усмішку ніжну дівочу,
очі небесну красу.
Запитай
умо серце і твоїх ночей,
як цвіти плакітна квітка небесних очей.
Подаруй свою смішку ширу ще хоч раз,
бо весна цвіте так грязно тільки лиш для нас.
Запитай
умо серце і твоїх ночей,
як цвіти
плакітна квітка небесних очей.
Подаруй свою смішку ширу ще хоч раз,
бо весна цвіте так грязно тільки лиш для нас.
Запитай умо серце і твоїх ночей,
як цвіти плакітна квітка небесних очей.
Подаруй свою смішку ширу ще хоч раз,
бо весна цвіте так грязно тільки лиш для нас.