Безумовно це фейк весни,
переказувати не треба.
Там де в погляді тоне небо,
непомітно пробитли дні.
А щогодні душа вже плаче,
то й самотній дощу в вікні.
В кіно камері фільтр мене навчає,
в кіно камері, камері, ка-ка-камері.
Сценографую сос,
сотні такий відправень.
Скуди на хмарочос,
шлях до зірок замежою явить.
Згадую, що я вед згіду рапую сос.
Це, наче, хитна збичка,
трапила б під її в нос.
Під нескінченне рябітки на стрічки ловів.
Перепутані почуття,
замінувана зона серця.
Невідомий час прибуття,
завдалі не з мятинем.
Де цей час?
Хай
здулає під тьму ліхтар,
дав знайомі підстави значень.
Ти не модний аксесуар,
я не іграшка для побачень.
Я не іграшка.
Сценографую сос,
сотні такий відправень.
Скуди на хмарочос,
шлях до зірок замежою явить.
Сценографую сос,
це, наче, хитна збичка,
трапила б під її в нос.
Нескінченне рябітки на стрічки ловів.