Мріяла, ламала, малювала в зошитах
Мріяла зустріти сміливого і хорошого
Мріяла, ламала, малювала допізна
Те, що її готує доля, те ніхто не зна
Мріяла, ламала, малювала в зошитах
Мріяла зустріти сміливого і хорошого
Мріяла, ламала, малювала допізна
Те, що їй готує доля, те ніхто не знав
Скільки в тобі життя, скільки в тобі думок
Скільки було перемог, скільки буде ще і помилок
Коли збите серце биття і розум повний криво
Пам'ятай, що кожен із нас дитя, що з Богом тримається зов
Плакати будеш, це неминуче
Ти не здавайся, хоч правда болюче
Розправити крила і перелетіти, підкручити
Маєш рішу, чимала летіти крізь до
Крізь смарами впитаю небо, тобі не одинок треба
Бо втілювати намалювані мрії не буде ніхто, крім тебе
Мріяла, мала, малювала в зошитах
Мріяла зустріти сміливого і хорошого
Мріяла, мала, малювала до пізна
Те, що їй готує, то, як те, ніхто не знав
Мріяла, мала, малювала в зошитах
Мріяла зустріти сміливого
Мріяла, мала, малювала до пізна
Те, що їй готує, то, як те, ніхто не знав
Те, що їй готує, то, як те, ніхто не знав
Мама, розкажи, де правда, а де казки
Мама, покажи, як не робити помилки
Мама, привідь крись свої потаєнні думки
І чому люди люблять так зривати квітки
Ой!
А я все мріяла, мріяла
Ой, розум духами засіяла
Ой, вітер літає в моїй голові
Вічно зелені, вічно молоді
Мріяла, мала, малювала все, що там
Мріяла зустріти знивливого і хорошого
Мріяла, мала, малювала до пізня
Те, що їй готує, то ляте, ніхто не знав
Мріяла, мала, малювала все, що там
Мріяла зустріти знивливого і хорошого
Мріяла, мала, малювала до пізня
Те, що їй готує, то ляте, ніхто не знав