Мріяла, ламала, малювала в зошитахМріяла зустріти сміливого і хорошогоМріяла, ламала, малювала допізнаТе, що її готує доля, те ніхто не знаМріяла, ламала, малювала в зошитахМріяла зустріти сміливого і хорошогоМріяла, ламала, малювала допізнаТе, що їй готує доля, те ніхто не знавСкільки в тобі життя, скільки в тобі думокСкільки було перемог, скільки буде ще і помилокКоли збите серце биття і розум повний кривоПам'ятай, що кожен із нас дитя, що з Богом тримається зовПлакати будеш, це неминучеТи не здавайся, хоч правда болючеРозправити крила і перелетіти, підкручитиМаєш рішу, чимала летіти крізь доКрізь смарами впитаю небо, тобі не одинок требаБо втілювати намалювані мрії не буде ніхто, крім тебеМріяла, мала, малювала в зошитахМріяла зустріти сміливого і хорошогоМріяла, мала, малювала до пізнаТе, що їй готує, то, як те, ніхто не знавМріяла, мала, малювала в зошитахМріяла зустріти сміливогоМріяла, мала, малювала до пізнаТе, що їй готує, то, як те, ніхто не знавТе, що їй готує, то, як те, ніхто не знавМама, розкажи, де правда, а де казкиМама, покажи, як не робити помилкиМама, привідь крись свої потаєнні думкиІ чому люди люблять так зривати квіткиОй!А я все мріяла, мріялаОй, розум духами засіялаОй, вітер літає в моїй головіВічно зелені, вічно молодіМріяла, мала, малювала все, що тамМріяла зустріти знивливого і хорошогоМріяла, мала, малювала до пізняТе, що їй готує, то ляте, ніхто не знавМріяла, мала, малювала все, що тамМріяла зустріти знивливого і хорошогоМріяла, мала, малювала до пізняТе, що їй готує, то ляте, ніхто не знав