Всі навколо знають краще,
як мені потрібно жити.
Досить вчити моє серце,
я доросла вже любити.
Цього погляді я бачу,
світ якого ще не знала.
Перше хочеться кричати,
що так сильно покохала.
Відпусти до нього мало,
я не хочу чути досить.
Не тримай мене, благаю,
бо душа свободи просить.
Ти не бачиш, як сумую,
як жує та безрівно.
Ти ж сама колись так само,
ішла за серцем своїм мама.
Може і колись скажу я,
що була права ти мамо.
Білим птахом прилечу я,
лікувати свої рани.
Тільки зараз я в полоні,
почуців і цього ритму.
І ніякі перепори
не зламають мої крила.
Відпусти до нього мало,
я не хочу чути досить.
Не тримай мене, благаю,
бо душа свободи просить.
Ти не бачиш, як сумую,
як жує та безрівно.
Ти ж сама
колись так само,
ішла за серцем своїм мама.
Відпусти до нього мало.