Йому подобались жінки з сумними очима, терпким смаком портвейну на губахСини дівчата з крихкими плечима, що навчились виносити сміття з душі і не тонути у чужих рукахЙому подобались, коли вони сміються, контрастні слів душі і мови рухівКоли дощі з очей при ньому не польються, коли для неї ти не перший, завжди третій, другийЙому подобалось, коли ковток за ковтком червоного із пляшки зникав без слід на рожевих гарячих хвостахКоли вона сумна, беззахисна, але й безстрашна, вдихала в себе його важкий, з нотками уду, ароматЙому подобалось, коли вона не підкорялась, а так було, було завждиАле вона, якби вона в бездушності своїй не клялась, хотіла би програтиЦей двобій
