Йому подобались жінки з сумними очима, терпким смаком портвейну на губах
Сини дівчата з крихкими плечима, що навчились виносити сміття з душі і не тонути у чужих руках
Йому подобались, коли вони сміються, контрастні слів душі і мови рухів
Коли дощі з очей при ньому не польються, коли для неї ти не перший, завжди третій, другий
Йому подобалось, коли ковток за ковтком червоного із пляшки зникав без слід на рожевих гарячих хвостах
Коли вона сумна, беззахисна, але й безстрашна, вдихала в себе його важкий, з нотками уду, аромат
Йому подобалось, коли вона не підкорялась, а так було, було завжди
Але вона, якби вона в бездушності своїй не клялась, хотіла би програти
Цей двобій
