Із нас дівголово
Одна лиш думка про цю дівчину без гонору
Так манять мене очі зеленого кольору
Так манить її простота
Так хочу до неї знову
Я так довго шукав типу тебе
Щоб нещас розум і посмішкавав
Та все ж почула мене якось небо
І все світ тебе подарував
Я шукав тебе дорогами ламаними
Стежками нетоптаними в ночі
І знайшов ту гідь, яка із нас і дах
Манять серцем моє не мовчить
Із нас дівголово
Одна лиш думка про цю дівчину без гонору
Залишилося не лишитися того, що ми маєм
І допоки наше кохання сяє,
берегти його,
як зі нитью вока і здува цей пив.
Залишилося не захопити,
що так довго ховалось,
щоб разом зустріти нам морі старість.
І зупили в помилки з того,
схитати,
як і були ми.
І зносить голову одна лиш думка про цю дівчину без гонору.
Без гонору, Без гонору, Безっ�инна кства والю.
І просто тата так хоче до неї знову