Ти знаєш, як я ненавиджу ночіЙти за руку по району і брехати прямо в очіНа прощанні ти сказала, не хочуА мені так все одно, що ти там не хочешА о, я казав, не в останнійНе всіх так все одно, але до тебе я питаюІ звучив заблінка останньоМоже, це і є кохаВсе зору студіяЦе завжди була моя мріяІ це все наче хіпоріяАле ти не хочеш, але я не хочуЦе все зору студіяЦе завжди була моя мріяІ це все наче хіпоріяАле ти не хочеш, але я не хочуНавіть не намагайсяВсе виганяю, постій, а ти вкотреСумнівні думки у моїх головіТих тягнуть за собоюТак, так, так, такЦе не стальгію, чи це вже ж таки вовсюм?Так, так, так, такЦе не стальгію, має так биваюАле я бачу сльозок на очах, не хочу в ртаІ знову, знову, знову, зновуВсе спокусне, дозволяємо це зробитиКрош мене, щоб вбитиТак, тягнуть за собоюСумнівні, спогади, сумнівніІ все не стальгію, всередині маєДивиться ниж, на небо зарападЗнову тут все не стальгіюЦе все не стальгіюЦе завжди була меморіяІ це все не чайфоріяАле ти не хочеш, але я не хочуЦе все не стальгіюЦе завжди була меморіяІ це все не чайфоріяАле ти не хочеш, але я не хочу