Але осінньо той слід листям ще не вкрила,
Бо за тебе на весні я повернусь смили.
Пролягла дорога від твоїх воріт
До моїх воріт, як струна.
Тот, чому згубився твій самотній слід,
Знаю я одна, я одна.
Не впаєш, ей, блакитний промінь,
Заспівай мені в останній раз.
Пісню ту візьму собі на споли,
Пісня,
втепло між нас.
Але осінньо той слід листям ще не вкрила,
Бо до тебе на весні я повернусь смили.
Твої руки я візьму знову в свої руки,
Не розквітне поміж нас жовтий квіт розлуки.
Як збудуть сніги з гір потоками,
Ой,
глибокими навесні,
Квітлою наснишся синьохою в далині мені,
в далині.
Не впаєш,
ей,
блакитний промінь,
Заспівай мені в останній раз.
Пісню ту візьму собі на споли,
Пісня,
втепло між нас.
Бо твій голос, по твій голос,
щедра повідь,
Ти навколас, зелентолас, нею повед,
Жовтий лист падає, виросте зелений,
А ти пісні будеш завжди біля мене.
Але осінь отой злід листям ще не прийла,
Бо до тебе навесні я повернусь смили.
Твої руки я візьму знову в свої руки,
Не розквітне поміж нас жовтий квіт розлуки.
Але осінь отой злід листям ще не прийла,
Бо до тебе навесні я повернусь смили.
Твої руки я візьму знову в свої руки,
Не розквітне поміж нас жовтий квіт розлуки.