Стєми маю рідь, не зніжав тими степами
Там дещо йорить, те що не помовить словами
Там бурхливі ріки, зашипають рани
І я бачу не вісні, очі татей мами
Море моє, море моє, я без вас як сирота
Любі моє, люди моє, все без вас лиш самота
Дай на чужих,
на просторах,
не зверни мене з доріг
Бо я в крові, мою волю, в серці маю оберіг
Море моє, море моє, я на двому на чептах
Там де ви лиша свобода, і світанок на вустах
Тут на рідних,
на просторах,
з доси симонен каріт
Від неї в крові мою волю, в серці маю оберіг
Дємі маю рідь, не зніжав тими степами
Там дещо йорить, те що не помовить словами
Там бурхливі ріки, зашипають рани
І я бачу не вісні, очі татей мами
Дємі маю рідь,
не зніжав тими степами Там дещо йорить,
те що не помовить словами
Там бурхливі ріки,
зашипають рани І я бачу не вісні,
очі татей мами
Сільно моє,
рідно моє,
відговорили до Дніпра Ми тепер живем за трьох,
із бара по клаптиках
Тім наш віру і надій не обірветься з дуна
Як не було б важко биси пам'ятати лише одна
Нескорена у бою,
нескорена у пітьмі Нескорена від болю,
нескорена в боротьбі
Нескорена у думках,
від світанку й до зорі Нескорена у пісня,
нескорена у мені
Дємі маю рідь,
не зніжав тими степами Там дещо йорить,
те що не помовить словами Там бурхливі ріки,
зашипають рани І я бачу не вісні,
очі татей мами
Дємі маю рідь,
не зніжав тими степами Там дещо йорить,
те що не помовить словами Там бурхливі ріки,
зашипають рани І я бачу не вісні,
очі татей мами