Місто, в якому не сплять кав'ярні,
Пусто, не людяних тротуарів,
Тихо,
Немов перед світанком лютим,
Стіни, де мої облаки нас втелять,
Почем вікно біла охідея.
Місто,
живуть в якому мої люди,
Моє серце і твої брами прикрашають нові шрами.
Тут мій дім,
я в нім буду лишатися,
Якщо грім,
я тут буду вкриватися.
Тут мій дім, буду знов посміхатися,
Тут мій дім, я не буду пишатися.
Тут мій дім,
де не буду здаватися,
Якщо страх,
я з ним буду боротися.
Тут мій дім, де з тобою кохаюся,
Тут мій дім, куди я повертаюся.
Запах, то щось з мого дитинства,
В липах застигли сліди злочинства.
Небо
все бачить та не все пробачить,
Місто, де перше моє кохання,
Тісно в грудях вже від прощання.
Стіни,
що так багато всього значать.
Моє серце і твої брами прикрашають нові шрами.
Тут мій дім,
я в нім буду лишатися,
Якщо грім,
я тут буду вкриватися.
Тут мій дім,
буду знов посміхатися,
Тут мій дім,
я не буду пишатися.
Тут мій дім,
де не буду здаватися,
Якщо страх,
я з ним буду боротися.
Тут мій дім, де з тобою кохаюся,
Тут мій дім, куди я повертаюся.
Завжди,
завжди,
Будь тут мій дім, мій дім, мій дім,
мій дім.
Тут мій дім,
я в нім буду лишатися,
Якщо грім,
я тут буду вкриватися.
Тут мій дім,
буду знов посміхатися,
Тут мій дім,
я не буду пишатися.
Тут мій дім,
де не буду здаватися,
Якщо страх,
я з ним буду боротися.
Тут мій дім, де з тобою кохаюся,
Тут мій дім, куди я повертаюся.
Завжди.