Ой ходила дівчина босою,
З довгою до пояса косою.
Задивлялась дівчина на хмари,
І просила в неба собі пари.
То не дощ і не роца, трави похилила,
Тоді в очах сльоза на землю скотила.
Це не шукає їй дарма,
Бо ніхто не баче,
як дівчина молода,
Від кохання плаче,
як дівчина молода.
Від кохання плаче.
Від кохання плаче.
Ходив козак молодий по світу,
Придивлявся до дівчини сліду,
І мовчало небо і німіло,
За дівчину серденько боліло.
То не дощ і не роца,
трави похилила,
То козача сльоза на землю скотила.
Це не шукає його дарма,
Бо ніхто не баче,
як козак молодий,
Від кохання плаче,
як козак молодий.
Від кохання плаче.
Десь стояла дівчина босою,
Виросла під хмарами тополя,
Біля неї з-під землі джерельце,
Козакове невмируще серце.
То не дощ і не роца,
то дівоча сльоза,
То не дощ і не роца,
трави похилила,
То дівоча сльоза на землю скотила.
Це не шукає його дарма,
Бо ніхто не баче,
як дівчина молода,
Від кохання плаче,
як дівчина молода.
Від кохання плаче.
Від кохання плаче.
Від кохання плаче.
Від кохання,
від кохання плаче.
Đang Cập Nhật
Đang Cập Nhật
Đang Cập Nhật