Тебе нема,
нема тепла,
і день за два
В душі минає,
коли тебе
у снах нема
Я прокидаючись згораю,
мовчить у промені струна
Душа
на споминах не вирає,
я залишаючись одна
Без тебе долю
не признаю
Пробач за сльози,
що пекучі ми були,
коли за чварами
нас доля обминала
Пробач за весни,
що для тебе не цвіли,
і не карай за те, що боляче кохала
Веди мене через життя,
як через храм,
де пам'ять молодість за коханим вертає
Не знаю хто,
але так праведно сказав,
любов останньою
ніколи не буває
Як серце в роздумах болить,
ніхто за мене не відчує
Тільки мить,
щаслива мить,
недолі рани залікує
Мовчить у промені струна,
душа на споминах не вирає
Пробач за весни,
що для тебе не цвіли,
і не карай за те, що боляче кохала
Веди мене через життя,
як через храм,
де пам'ять молодість за коханим вертає Не знаю хто,
але так праведно сказав,
любов останньою
ніколи
не буває
Ще раз дякую
Браво!
Марта Адамчук
Дуже дякую