Я буду казати тобі,
що ніколи не знатиму біль,
Допоки в моїй ти руці
наш довго триватиме фільм.
Я буду казати тобі
раніше невимовні рядки,
тихе синько
у темноті
І голосно дохрипати.
Колись інші ми були зовсім іншими,
І словами
гостими розрізали простір.
Ми зараз інші ми стали зовсім іншими,
І словами ніжними попутуємо вдім.
Безпомічна, коли без тебе,
без тебе нічого не лечить.
Мов пташка, не бачивши неба,
але як з тобою ми в бічність.
Безпомічна, коли без тебе,
і не розумію,
як сталося,
що тепер ти щоденно потреба,
а я твоя тиша і голос.
Колись інші ми були зовсім іншими, І словами
гостими розрізали простір.
Ми зараз інші ми стали зовсім іншими,
І словами ніжними попутуємо вдім.
