Раптом тебе опіка
Правда та, що гірка
І несе тебе кудись
Час шукати виходи
Хай дорога поверта
Без зворотнього квитка
І повільно плине чадос,
коли вогонь давно вже згас
Я зупиняю цей дач
Але він зупиняє,
як воно спит
На чому й пестимо, люба?
У щодення вже
мовили ступит
Скільки разів бачила ти,
що немає більше Десь там життя вже навкрови
Відпусти мене,
відпусти душу Відпусти словом,
відпусти хоч обнамить
Я хочу вільною бути
Я зупиняю цей дач Але він зупиняє,
як воно спит На чому й пестимо, люба?
У щодення вже мовили ступит Мовили,
що жовти так і ми
Осінньому дощу під корні
Я наскладаю у книжки
Щоб в пам'яті зберегти все нами створене
Я зупиняю цей дач Але він зупиняє,
як воно спит На чому й пестимо,
люба?
У щодення вже мовили ступит