Це була в грудні минулого року, ти взяв за руку, мене взяв за руку.
І більше не могли ми терпіти розвуку, коли шли за руку, ми шли за руку.
Мабуть ми зловили хімічну сполуку, коли шли за руку, ми шли за руку.
Було б добре, та ти, чорт, забирай, її теж взяв за руку.
Як добре, що маю найкращого друга, якому позволю вночі візьмава.
І через годину він просто прийде, і я йому скажу наступні слова.
Поведи мене у тиху хатку, давай відемо в пранику десятку.
Дістала із книжки всі закладки, я знаю ти мій друг, знаю ти мій друг.
Поведи мене у тиху хатку, давай відемо в пранику десятку.
Дістала із книжки всі закладки, я знаю ти мій друг, не тримаєш інших рук.
Де ти була, я безводив, місяць тебе де-де сотні бив.
Де ти була, не розводив тебе, бо в комусь ті тебе ловив.
А де ти була, ловкала як коси, що летіли в полі восени.
Зі суметів ті бічним зором, бачу, полетіли голуби.
А я люблю лати до чайки і пив, бо пропустив всі вже поези.
Ніби струни ліри грали у мене, як воню до тебе це гусь.
А яка била, манна не була, на радуші плавала, немала.
Замалану я тебе, ага, бо ти наша старіла.
Як добре, що маю найкращого друга, якому подзвоню вночі він соба.
І через годину він просто прийде, і я йому скажу наступні слова.
Поведи мене у тиху хатку, давай відемо в прянику десятку.
Діставай з книжки всі загадки, я знаю ти мій друг, знаю ти мій друг.
Поведи мене у тиху хатку, давай відемо в прянику десятку.
Діставай з книжки всі загадки, я знаю ти мій друг, не тримаєш інших рук.