Ковтаю слёзы питничным дождём,
В мокрой платье закутана душа.
Ты идёшь чужим на сердце лютым,
Бо втримати тебе не можу я.
Так безнадёжно в эту долгую миг
И безутешно дощь рыдав,
До инши ты витплывав,
На корабли любови вшэ не мить.
Звильняю шлях, коханы мий, плыви,
Плыви теперь до инших берегив,
Чим краще ти спокусливи в огни.
Не вжэ блакитне небо там у зви,
Не вжэ на стіль чиманят ті світы,
Що вчас разлукі не помітив ты.
Так безнадёжно в эту долгую миг И безутешно дощ рыдав,
До инши ты витплывав,
На корабли любови вшэ не мить.
Прощай, коханы, и спробуй уберегти,
Витбити зрады корабель не мить.
Шкода, шо нам удвох вшэ не плывти,
Під зорями на палубі одніч.
Оманны бі далекі ці вогні,
І пэвна, шо колись скадаеш ты.
Якбэ зодзіш на дощ рыдав,
До инши ты витплывав,
На корабли любови вшэ не мить.
Якбэ зодзиш на дощ рыдав,
До инши ты витплывав,
На корабли любови вшэ не мить.
Оманны бі далекі ці вогні,
И пэвна, шо колись скадаеш ты.
Якбэ зодзиш на дощ рыдав,
До инши ты витплывав,
На корабли любови вшэ не мить.