Сонце ховається за горизонтом,
Старий будинок стоїть мовчазно.
Там залишились
мрії і спогади, А ми далеко, і все не те саме.
Наш тім,
наш тім,
Там душа лишилась,
Вітай носить тінь,
І мову все прислилось.
Сінний діхає пишею без нас,
А ми мріємо повернутись той час.
Наш тім,
наш тім,
Там душа лишилась,
Вітай носить тінь,
І мову все прислилось.
Сінний діхає пишею без нас,
А ми мріємо повернутись той час.
Згубу стрій,
де сміху навголосно,
Сад забути мовчить все давно.
В кожній цеглині частка нашої душі,
Але тепер ми чужі на чужій землі.
Наш тім,
наш тім,
Там душа лишилась,
Вітай носить тінь,
І мову все прислилось.
Сінний діхає пишею без нас,
А ми мріємо повернутись той час.
Тепер ми зірки у темному небі,
Шукаємо шлях до місця,
Де небо, де наш дім стоїть, Де серце співає,
Де душа від болю знов відпочиває.
Наш тім,
наш тім, Там душа лишилась,
Вітай носить тінь, І мову все прислилось.
Сінний діхає пишею без нас,
А ми мріємо повернутись той час.
Наш тім,
наш тім,
Там душа лишилась,
Вітай носить тінь,
І мову все прислилось.
Сінний діхає пишею без нас,
А ми мріємо повернутись той час.