КИРИЛО КОШУМ'ЯКАІ щороку посилали йому дань.Давали або молодого парубка, або дівчину.Ото прийшла черга вже й до дочки самого князя.Нічого робити, коли давали городяни, треба йому давати.Послав князь свою дочку в дань Зміїві.А дочка була така хороша, що й сказати не можна.То Змій і полюбив її.От вона до нього підлестилась та й питає раз.Чи є на світі такий чоловік, щоб тебе подужав?Та є, каже.Такий у Києві, на Дніпру.Бо як затопить хату, то дим аж під небесами стелиться.А як вийде на Дніпро мчити кожи, бо він кожум'як,то не одну несе, а дванадцять разу.І як набрякнуть, вони подою в Дніпрі,то я візьму і учеплюся за них.Чи витягне він?А йому байду!Я пощупий, то й мене з кожами трохи на берег не витягне.От того чоловіка тільки мені і страшно.Князівна взяла собі те на думку та й думає,як би їй вісточку додому подати і на волю до батька дістатись.А при ній не було ні душі, тільки один голубок.Вона?Викладувала його, ще як у Києві була.Думала, думала, а далі і написала до отця.Отак і отак у нас, пан очі, є в Києві чоловік.На ім'я Кирило, на прізвище Кожум'яка.Благайте ви його через старих людей,чи не схоче він із змієм побитися,чи не визволить мене бідну зневолі.Благайте його, паноченьку, і словами, і подарунками,щоб не образився він, за яке незвичне слово.Написала так, прив'язала під крильце голубові,та й випустила у вікно.Голубок злетнув під небо та й прилетів додому.На подвір'я до князя.А діти саме бігали по подвір'ю та й побачили голубка.— Татусю, татусю, чи бачиш, голубок від сестриці прилетів.Князь перший зрадів, а далі подумав-подумав і засумував.— Ой, це ж уже проклятий Гірут, згубив, видно, мою дитину.А далі поманив до себе голубка, глядь, аж під крильцем карточка.Він за карточку, читає, аж дочка пише, так і так.Ото зараз покликав він до себе всю старшину.— Чи є у нас такий чоловік, що прозивається Кирилом Кужубякою?— Та є, князю, живе над Дніпром.— Як же до нього приступитись, щоб не образився та послухав?— Отосяк так порадив.Та й послали до нього найстарших людей.Приходять вони до його хати, відчинили помалу двері, та й злякались.Дивляться, сидить сам Кужумяка долі, до них спиною, і мне руками дванадцять кош.Тільки видно, як коливає от такою білою бородою.Один з тих посланців, Кужумяка зжахнувся, а дванадцять кош тільки трісь, трісь, обернувся до них, а вони йому в пояс.— Ой, от так і так прислав до тебе князь із просьбою.А він і не дивиться, і не слухає.Розсердився.— Що?— Що через них та дванадцять кош порвав.Вони знову, давай його просити, давай його благати, стали навколюшки.Шкода.Просили, просили, та й пішли, понуривши голови.— Що тут робитимеш?— Сумує князь, сумує і вся старшина.А чи не послати нам іще молодших?— Послали молодших.— Нічого не вдіють і ті.Мовчить та сопе, наче й не кажуть йому нічого.Так розібрало його за ті кожи.Далі надумавсь князь і послав до нього малих дітей.Ті, як прийшли, як почали просити, як стали навколюшки,та як заплакали, то й сам, коже, м'яка, не витерпів, заплакав, та й каже.— Ех, ну, це ж уже для вас я це роблю.Пішов до князя.— Давайте ж мені дванадцять бочок смоли і дванадцять возів конопель.Обмотався коноплями, обсмолився смолою,взяв булаву, таку, що може в ній путів десять, та й пішов до змія.А змій йому і каже.— А що, Кирило, прийшов битися чи миритися?— Да де миритися? Битися з тобою, з іродом проклятим.— От.Почали вони битися, аж земля гуде.Що розбіжиться змій та вхопить зубами Кирила, то так кусок смоли й вирви.Що розбіжиться та вхопить, то так ж буток конопель й вирви.А Кирило його здоровеною булавою як улупить, то так і вже не в землю.А змій, як вогонь горить, так йому жарко.І поки збігає до Дніпра, щоб напитися, та вскочить у воду, щоб прохолодитися трохи,то Кожум'яка, вже й обмотавшись коноплями, і смолою обсмолився.Ото вискакує з води проклятий ірод, і що розженеться проти Кожум'яки,то він його булавою луп, луп, аж лунає.Билися, билися, аж курить, аж іскри скачуть.Розігрів Кирило змія ще лучше, як коваль левіш у горні.Аж пирхає, аж захлинається проклятий, а під ним земля тільки стогне.А по горах народ стоїть, як неживий.Сцепивши руку...жде...Що ж то буде?Кулице, зміюка...У!Аж земля затряслась.Народ, стоїчи на горах, так і сплеснув руками.От Кирило, от так Кожум'яка!А Кирило, вбивши змію, визволив князівню,і віддав князеві.Князь вже й не знав, як йому дякувати.Та вже з того часу і почало зватися те урочище, де жив Кирило Кожумяками.На цьому ця казочка закінчилась.Але будуть інші.Дякуємо, що слухаєте Казунька Югій.На добраніч.