Другий рік,
війна йде,
Україна
бій веде
Із Ордою,
із Москви,
Другий рік
б'ємося ми.
Лютий ворог,
Яничар,
Підловін
наніс удар,
Сплюндрував,
багато сіл,
Перед ним
ріка Боскіл.
Через річку
міст лежить,
Жовто-синій майорить.
Напис прапор
той несе,
Україна
понад все.
Якщо орки міст візьмуть,
То вкраїнський стрій зімнуть.
Тихо прошептав комбат,
Нам нема
шляху назад.
Дві доби триває бій,
Орки пруть,
хоч сядь, хоч стій.
Орків трупи неспроста,
Все всталили
край моста.
Та і вкраїнців,
та не стрій,
На землі
лежать сирі.
Сирі,
полбрати ми полягли,
Міцно землю обняли.
Залишилось десять їх,
Вже чотири,
вже один,
Настріляє.
Та торву
орків косить,
Як траву,
лиш заклинив.
Автомат залишилось,
П'ять гранат,
куля вбіялась
У плечі.
І під кроні
кров тече,
Він піднявся в повний зріз,
І крізь дим пішов на міст,
Скинув в бік
свій автомат.
Під полою
п'ять гранат.
Ось і все,
все просто так,
Лише розтиснути кулак.
Хочеться пожить,
Хоч цигарку допалить.
Прощавай,
мій рідний край,
Тата і мама,
прощавай.
До десятка
ворогів
Вийшов воїн.
Наш Ати Пальці з хрустом розімкнув,
Вибух орків рубанув.
Сива мати,
сина, Виглядає край вікна,
Вибух донесла до неї,
Донесла луна.
Зрозуміла сива ненька, Все без слів вона.
Побіліла сива мати,
Стала як стіна.
Має рить над мостом в стях,
Він простріляний
в боях.
Напис прапор
той несе,
Україна
понад все.