Знов під крилом злетілись із довгої розлуки до маминої хати,
Онуке і сине,
який ж у вас на трусю
Красиві й добрі руки,
мозолями покриті
І порохом війни.
Маміні роки нас побивали,
І від нещастя оберігали,
І як святиню діти-онуки Цілують мамині зголоді руки.
Не знаю де береться Терпіння в тебе й сила,
Рацюєш ти у полі, щоденно край села.
Ти стіяла й орала,
і сія не косила,
Та доброту і ніжність для нас ти зберегла.
Маміні роки нас побивали,
І від нещастя оберігали,
І як святиню діти-онуки Цілують мамині зголоді руки.
Не мов душа,
світліша,
як діти приїжджають,
Всіх приголубить ніжно,
зігріє привітав.
І матеріні руки знов сонечком засяють,
І переповнить серце її любов свята.
Маміні роки нас побивали,
І від нещастя оберігали,
І як святиню діти-онуки Цілують мамині зголоді руки.
Маміні роки нас побивали,
І від нещастя оберігали,
І як святиню діти-онуки Цілують мамині зголоді руки.
І як святиню діти-онуки Цілують мамині зголоді руки.