Сильна лобі гнів в душі,
очі, яку я струбив,
Ей, мої товариші,
не підводьмо пращу рів!
У лугах лежить туман,
і поля буяють над країною обман,
І брати вбивають над країною обман,
І брати вбивають, ніж у спині в серці біль,
Зрада її сіржею,
і пече,
як враність сіль,
Стоги над землею.
І молитви матері в небе завалають,
І немає більше слів,
градом лють стріляють,
І немає більше слів, градом лють стріляють.
Тому в горлі, в грудях ще Україно ненька,
Чому грішна ти така, захисти, рідненька,
Нищить звір святий народ,
діточок катує,
Схід на захід матерям, Лиш тіла пакує,
схід на захід матерям.
Помолімося ж, брати,
за свою країну,
Щоб в бою перемогти,
та нечистих скинуть,
Шлях загиблими людьми приведе до пекла,
Хай розстане час під тьми, поки геть не смеркло,
Сіль на обов'язку душі,
Още яку я зробив,
гей,
мої товариші,
Ой,
не зрадьмо,
брата,
рів! Гей,
мої товариші,
Ой, не зрадьмо,
брата, рів!