Українська народна казка
Чому гуси миються у воді,
Коти на печі,
А кури порпаються в поросів?
Жив
раздавно-предавно чоловік,
Которий мав кота,
гусей
та кури.
Як наступило літо,
і сонце добре припекло,
Гуси зібралися воду шукати.
Ідуть, ідуть, ідуть,
зустріли курочку.
Кот, кота, куда, ка, ка, ідете, гуси,
Шукаємо воду,
бо велика спрага,
І я, і я іду з вами,
каже курочка,
Бо як і її сонце пригоріло,
І дуже тепло їй вчинило,
Що аж рот роззявило.
Ну,
ходи з нами.
Ідуть, ідуть, ідуть,
зустріли кота.
Мяу,
куди йдете?
питає кіт.
Шукаємо воду,
і я з вами піду.
Добре.
Ну, ходи.
Ідуть, ідуть, ідуть,
нарешті побачили озеро.
Гуси знялися на крила і полетіли в воду.
Плавають,
купаються,
і так їм добре,
що аж говочуть.
Курочка і кіт
стали на березі і дивляться.
Сонце парить,
дуже хотіли б залізти в воду,
але бояться.
Аж ось помітили у воді таких як вони,
кота і курочку.
Ой, ну, коли і вони не бояться,
то чого нам боятися?
І поскакали в воду,
але нараз почали тонути,
Лише з бідою вибралися на берег.
Кіт глянув на озеро,
і так йому не добре вчинилося,
що аж затряся,
втерся лапками,
та й каже.
Мяу,
не буду я більше такий дурний,
щоб лізти в воду.
Помиюся я й на печі.
А курочка собі?
Я не буду така дурна, лізти більше в воду.
Ліпши, попорпаюся у попелі.
При цьому зібралися та йдуть додому.
Курочка скочила у купу пороху і от радості замахала крилами.
Ах, ся моя купіль, сто раз ліпши, як вона.
А кіт шмигнув до кижі,
скочив на піч,
замурчав і почав плапками митися.
Мяу,
не проміняв, я піч на озеро,
на печі не треба плавати.
І від того часу луси купаються у воді,
коти миються на печі,
а кури порпаються в поросії.
А хто не вірить,
хай перевірить.
На цьому ця казонька закінчилась,
але будуть і інші.
Дякуємо,
що слухаєте казонька Юей.
З вами був Анатолій Сахно.
На добраніч.