Мамуля,
якою б сильною і незалежною я не була,
з тобою я завжди маленька доня.
Рідна мати моя,
ти ночей не доспала,
ти водила мене у поля край села.
І в дорогу далеку ти мене на зорі провочала,
і рушник вишиваний на щастя дала.
І в дорогу далеку ти мене на зорі провочала,
і рушник вишиваний на щастя на долю дала.
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
і зелені луги солов'їні лаї.
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
і засмучені очі хороші твої.
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
і засмучені очі хороші-пакетні твої.
Я візьму той рушник, простелю наче долю,
тихім в шелесті трочі би то ні, ні, бро.
І на цій
рушничковій
оживе все знайоме доболю,
і дитинською розлука і вірна любов.
І на цій рушничковій оживе все знайоме доболю,
і дитинською розлука і твоя материнська любов.
Ти моя,
ти вночі не доспала.