Ви слухали, як поють дразди,
Ні,
не ті дразди неполіві,
А
дразди-волшебники,
дразди,
Дразди-певчіє ізбранніки Росії.
От
вони
розсілись по лісам,
Зазвучали до самозабвення,
Узнаю я їх по голосам,
З
тонких
повелітелей мгновень.
Звуки виростають,
як цвіти,
Грустні,
веселі, будь-які,
Веселі будь-які,
То гарячі до красноти,
То холодні,
то голубі.
Ростають
до втренєї звізди,
Радугами падають на траби,
Шапки прач,
в
лісу поють дразди,
Для
душі поють,
а не для слави.
Шапки прач,
в лісу поють дразди,
Для душі поють, а не для слави.
