Взадумі
Яке щекання у очах, хоча журби немає сліду.
Вона любов ще стереже, мов та збирається до втечі.
Та літо баби не уже, ляга поволі їй на плечі.
Баби не літо, баби не літо, чому так швидко йдеш, не йди.
Скелиха ніжності ще не допито, губ ще не витерлись дивні вели.
Баби не літо, баби не літо, мовчки підуть.
Яке щекання у очах, хоча журби немає сліду.
Вона любов ще стереже, мов та збирається до втечі.
Баби не літо, баби не літо, чому так швидко йдеш, не йди.
Скелиха ніжності ще не допито, губ ще не витерлись дивні вели.
Скелиха ніжності ще не допито, губ ще не витерлись дивні вели.
Здається ніби не кохала.
Коли той серпень пролетів, коли той вересень постукав.
Як важко йти до холодів, коли вогнем пашать ще руки.
Сталь вос paragraph
Баби не літо, баби не літо, чи 47한
Баби не літо, баби не літо, чому так швидко йдеш, не йди.
Зhel�
Скелиха ніжності ще не допито, губще не витерлись дивні вели.
Зел�를

Баби не цари, баби не літо, баби не різні вклич佐 вогни.




Вовчки вдягає у свій палантин.
Роки промчали, як райдузний вітер,
І зупинилися біля джоржин.
Ну що сказати, що скажи,
Щоб не згубити всі рітіні.
А жінка, як букет джоржин,
Красивих та, на жаль, осінніх.
Бабине літо,
Бабине літо,
Чому так швидко
Ідеш, не йди.
Скелиха ніжності
Ще не допито,
Вух, ще не витерлись дивні мети.
Бабине літо,
Бабине літо,
Вовчки вдягає у свій палантин.
Роки промчали, як райдузний вітер,
І зупинилися біля джоржин.
І зупинилися біля джоржин.