Закохатись можу тільки раз, та чому саме в тебе?
Кінець історії, цієї кінець поеми
Хотів би просто я піти, лично закривши двері
А замість цього я пишу слова цінавіжені
А може це новий початок, поговоримо завтра
Хочу ти б твій голос дізнати, що це не крапка
Можливо в голові дарма тримаю твій портрет
Наша історія як негаписаний сюжет
Я не можу без тебе, не можу без тебе
Кохтик, я не прийшов, я бачу тінь твою
Я не мужу без тебе, не качи, що тебе треба
Ти не будь мирезумій, я тебе любю
Я не можу без тебе, не можу без тебе
Кохтик, я не прийшов, я бачу тінь твою
Я не мужу без тебе, не качи, що тебе треба
Ти не будь мирезумій, я тебе люблю
Пішов від себе, та знов тебе шукати
Внатопісні голос ти впізнаю
Ти внового, який мені ще полар'ює степні сні
Ти в серці пам'ятає про розмови до ранку
Про вір на світанку
На шубі, на серці, наші фото на згадку
Можливо в голові дарма тримаю твій портрет
Наша історія як недописаний сюжет
Я не можу без тебе, не можу без тебе, у-у-у
Я не можу без тебе, не кажи, що так треба, у-у-у
Я не можу без тебе,
я не можу без тебе,
вулиць би не прийшов,
я бачу тінь твою
Я не можу без тебе, не кажи що-то треба
Ти мабуть не розумієш
Я не можу без тебе, не можу без тебе
Коли б'я не прийшов, я бачив тіль твою
Я не можу без тебе, не кажи що-то треба
Ти мабуть не розумієш, як тебе люблю
Я не можу без тебе, не можу без тебе
Коли б'я не прийшов, я бачив тіль твою
Це рвається до неба, не кажи, що так треба
Ти мене тут не розумієш, я теба люблю