Вітер розчисує варби,
Тополі й дуби чепурить,
А серце вгамовує нерви,
Душа невимовно болить.
Що не така Україна,
І не таке в ній життя?
В господарстві суцільна руїна,
А у владі боржнеча літертя.
Україна моя,
Україно,
Чи ти мачуга своїх дітей?
Одні подались у чужину,
Інші дома терплять вату цей.
Скільки тебе пробивають, Землю твою продають,
Руть на шматки розкрадають,
Нишать і не бережуть.
До влади йдуть,
щоб красти,
А не народові служить.
Свавиллю пора край покласти,
Україну пора борнить.
Від мангурків своїх я не чарів,
Від обіцяльників хапух і крадіїв.
Щоб народ в блудморах не здичавив,
А в сім'ї новий вольний прозрив.
І забрав новий кив свої руки,
Священні клиноди продали,
Щоб вивести себе з розпуки,
І відновити край наш славний.
Україну пора боронить!
Україну пора боронить!