Мені розповідали,
що червона рута не цвіте у чужих краях.
Я по соні йшла по росі,
і трава шепотіла мені
Про джерела,
що сплять у лісах,
про бабусні сни у рідках.
У долоні лвили звук,
пісня линула з вітру і рук,
казка пукала поміж дерев і відчувала,
наче в печі живе.
Ой,
леле,
я чую голос землі,
Ой,
леле,
це він шепоче мені,
Ту пісня старих поколінь жива,
Та бличе додому моя земля.
Ой, леле,
я чую голос землі, Ой,
леле,
це він шепоче мені, Ту
пісня старих поколінь жива,
Та бличе додому моя земля.
Я ступала стежками весни,
де зростали забуті пісні,
Я вслухалась у тишу полів,
там де вітер говорить без слів.
Вільні серця українські пісні,
що говорять хрістбелі віки,
Пам'ятають,
як я не була,
тучать додому моя рідна земля.
Ой,
леле,
я чую голос землі,
Ой,
леле,
це він шепоче мені,
Ту пісня старих поколінь жива,
Та бличе додому моя земля.
Ой,
леле,
я чую голос землі,
Ой,
леле,
це він шепоче мені,
Ту пісня старих поколінь жива,
Та бличе додому моя земля.
Мені розповідали,
що червона рота не цвіте в чужих краях,
Та я знаю,
вона цвіте в моїм серці,
Вона відтут,
далеко.
Я чую голос своєї землі, Я чую, як дихає земля.
Ой, леле,
ой, леле,
Ту пісня
старих поколінь жива, Та
бличе додому моя земля.
Ой,
леле, я чую голос землі,
Ой,
леле,
це він шепоче мені,
Ту пісня старих поколінь жива,
Та бличе додому моя земля.