Гуляють під дощем, інші просто промокають
Дуть загубленим лицем на брудні сходинки трамвая
Дорога в нікуди веде до забуття
Туди
Де ще з ним все,
що було
Пам'яті, фрагменти не забути, не засну
Потяг до минулого пояснює мій сум колись
Не вчуйся просто пам'ятах ти
Адже людей шкодують лише зламані будинки
Дорога в забуття
Дорога в нікуди
Дорога в забуття
Дорога в нікуди
Мені від спогадів болить,
хтось каже,
час лікує рани
Безліч рана час пішить закрити двері у нірвану Шукають очі вхід
у двері забуття
Цей шлях
заради нового початку Спускавши навичу,
джина блукаю у стрижках
Душа підняла,
як і вплав по нових берегах Не вчуйся просто пам'ятах ти
Адже життя вимірюється не зі тханнями,
а моментами,
що перехоплюють поня
Дорога в забуття Дорога в нікуди