Враж сіди цілий день у жовтні, ті полоци не дива гарно,
Я б проживи так цілий життя, між сеансами б'їв шоколад,
Не ходив би ні дня на роботу, не міряв би брохами простір кімнат,
Бо страх би її честь забув і змусив би всіх забувати.
І цість нового дня неприємне пережив'я,
Дуже гарно поносили, коли врешті її відпустило.
Зустрічати світа нам разом, застиляти вже чисту постіл,
Все це років багато поспіль, робить гарно мені не змінься.
Будем пнути найкращу платівку, розкласти пасьянц під каву,
Вичав від себе пару пісень, щоби сорому потім микав.
Не для того я роблю все це, щоб мене між людей хвалили,
Не тому, що я бачу сенс, не тому, що ідеї в мене злили,
Але й не для того дні нам дано, щоб проживати і втихо,
В тишині б я давно і не їхав, і було б це безглузде рано.
І цість нового дня домовляє наше нам життя.
Дуже гарно помусили, коли вигадав причину.
Залишив позаду я ці стрибки тривоги дня,
Ніч, що не трубує, ніч, що не болить,
Ось вже й настала ця же війна мить.
Стала гарно так мені.
Дуже гарно помусили, коли вигадав причину.
Залишив позаду я ці стрибки тривоги дня,
Ніч, що не трубує, ніч, що не болить,
Ось вже й настала ця же війна мить.
Стала гарно так мені.
Дуже гарно помусили, коли вигадав причину.
Залишив позаду я ці стрибки тривоги дня,
Ніч, що не трубує, ніч, що не болить,
Ось вже й настала ця же війна мить.