Ніби нічні метелики,
люди зажурено топчуться,
в світлі зупинки чекають вони,
коли приїде останній автобус.
Всі поспішають додому,
тому ніхто уже не заважує графік.
Мову останній водій тисне газ,
і до узбіч притискає весь трафік.
Темряве скла відбивається все,
що у салоні в цей час відбувається.
Хілки дерев,
бількі лице,
і ти відображень умляво усміхаєшся.
Твоє життя як автобус нічний,
люди й машини проносяться поруч,
щоб не упасти і не травмуватися треба.
Триматися міцно за поруч.
Я повертаюся додому,
і пустим приміщенням шепочу,
це я,
така моя щадена одісея.
І в ній знаходжу я для себе панацею,
і в ній минають тихо мої дні.
А поруч нас дракона ми троти,
летять норовлячи заплутати хвости,
і їх уже ніяк не розігнути.
Щоб радощі повернення збагнути,
потрібно звідкись перед тим піти.
Відбувся лише пневмонією,
ледве уникнувши бійні,
і в'язуєшся в авантюру,
їздити далеко бійником.
Історія це не нова,
мандрівці проводить у час свій роками.
Здавалося б друзів повно,
та хвилюється тільки дівчина і мама.
Їм пишеш весь день повідомлення,
як справи привіт,
я скучаю,
помити в дорозі десь голову,
а так усього вистачає.
Думками весь час повертаєшся,
поспати в теплі,
смачно поїсти,
провести удома лише одну ніч,
а на ранок знову забратися в поїздку.
Я повертаюся додому і пустим приміщенням шепочу,
це і я,
така моя щоденна одісея.
І вніч знаходжу я для себе панацею,
і дні минають тихо мої дні,
а поруч нас драконами дроти.
Летять норовлячи заплутати хвости,
і їх уже ніяк не розігнути.
Щоб радощі повернення збагнути,
потрібно звідкись перед тим піти.
Like a rolling stone
passa lí
Like a rolling stone
Світліс перед тим, бі-бі!